Мета
гуртка
Формувати у молодого покоління високу патріотичну свідомість, почуття любові до
України, шани до видатних вітчизняних історичних діячів, готовності до
виконання громадських і конституційних обов’язків. Виховувати особистість
чутливою до свого оточення, долучати їх до суспільного життя, в якому права
людини виступають визначальними. Вчити відповідати за свої дії; усвідомлювати
суспільні цінності, вміти керуватись у своїй поведінці моральними нормами.
Виховувати у дітей щирість душі, доброти та доброзичливості. Людина, яка вміє
бачити та розуміти прекрасне, не зможе спотворити красу.
Основні завдання
Завданнями,
які стоять перед нами, педагогами, є:
Розвиваючі:
§ засобами
патріотичного виховання розвивати творчі здібності, інтелект дитини, формувати
елементи самостійності, навички взаємин з дорослими і однолітками;
§ формувати
дбайливе ставлення до природи і всього живого;
§ розвивати
інтерес до українських традицій і народних ремесел;
§ розвивати
почуття відповідальності і гордості за свою країну.
Виховні:
§ виховувати дошкільників, розвиваючи дбайливе ставлення
до природи і людей свого краю, країни;
§ виховання у дитини любові і прихильності до своєї
сім'ї, дому, дитячого садка;
§ виховання поваги до праці.
Освітні:
§ на прикладі ближнього природного оточення познайомити
дошкільнят з навколишнім світом, допомогти їм усвідомити своє місце в ньому;
§ вчити орієнтуватися в природному середовищі існування;
§ залучати дітей до національних традицій українського
народу;
§ вчити малюків розписувати писанки, іграшки, посуд;
§ виготовляти
різні вироби: серветки, іграшки, аплікації тощо.
Дані завдання повинні вирішуватись у всіх видах дитячої діяльності: на заняттях, в гуртковій роботі, в іграх, в праці, в побуті. Щоденно виховувати в дитини не тільки патріотичні почуття, а й формувати її взаємини з дорослими і однолітками.
Невичерпним
джерелом духовної краси є народознавство (історична наука, що вивчає культуру й
побут народів світу, їх походження, розселення та культурно – побутові
взаємини). Адже немає талановитішого вихователя, ніж рідна земля та її народ.
Народна творчість, фольклор, традиції – це характерні народні вихователі.
Народознавство
розвиває у дітей моральні, патріотичні, естетичні, творчі задатки. Складно
переоцінити виховну силу народної казки, пісні, вишиванки, що є найважливішими
засобами розвитку соціального індивідума нашого майбутнього суспільства.
Інтерес
дитини до минулого батьків, бабусь і дідусів, до народних традицій є могутнім
чинником розвитку повноцінної соціальної особистості, з високими життєвими
принципами, духовними потребами. Бабусина казка, мамина колискова, дідусева
сопілочка – це те, що залишилося у кожному з нас, що не тільки наповнює теплими
спогадами про дитинство, але й формує стійкий зв’язок із рідним народом, його
культурою.
Для
реалізації завдань формування у дошкільників знань з народознавства було
створено розвивальне середовище, мета якого: створення необхідних умов для
проведення заходів з народознавства (занять, дидактичних та рухливих ігор,
гурткової роботи). Для роботи з дітьми виготовлено багато дидактичного
матеріалу, папок, у яких зібрано багато інформації.
Гурткова робота будується на основі функціонування української мови,
шанобливого ставлення до національної гідності людини.
У
нашому дитячому садку створена українська світлиця. Діти залюбки відвідують її.
Вони одразу потрапляють у світ традицій матеріальної та духовної культури
нашого народу.
На
заняттях з дітьми розглядаємо державну і національну символіку. Вона виражає
істотні сторони, доленосні події у житті української нації, держави,
духовності. Символіка містить у собі важливий філософський, політичний,
естетичний зміст.
Дитина
повинна засвоїти родинні відносини (батьки – діти), імена матері і батька,
дідусів, бабусь, сестер, братів. В повсякденні намагаємося знайомити дітей з
правилами ввічливого ставлення до рідних: як треба вітатися з ними, дякувати,
звертатися з проханням, відгукуватися на пропозиції, допомагати дорослим у
хатній роботі, у підготовці до сімейних свят.
Розширюємо
знання дітей про батьківський дім, у якому народилися і живуть усі члени сім’ї.
Він завжди теплий, привітний. У ньому мешкають найрідніші тобі люди, які
щоденно підтримують тут чистоту і порядок, дбають один про одного.
Даємо
дітям уявлення про житло в Україні (хату, двір, літню кухню, ганок, веранду),
надвірні приміщення (хлів, клуню, причепу), криницю, тин, садок, квітник, город
біля хати. Розширюємо знання про інтер’єр сільської хати (піч, лави, стіл,
мисник, ікони в рушниках, скриня, ліжко або лежанка, рушники, килими, рядна,
глиняний посуд).
Народні
ігри – неоціненний виховний скарб, який залишили наші прадіди. Вони є
чудовим засобом усебічного виховання дошкільнят: сприяють розширенню уявлень
дітей про навколишній світ, розвитку кмітливості, логічного мислення. Граючи в
народні ігри, діти знайомляться з традиціями свого народу, звичаями та
обрядами, культурою, що є запорукою виховання національної самосвідомості. У
ході ігор розвивається мова дітей, збагачується їхній словник, закріплюється
вміння граматично правильно будувати речення, адже більшість ігор
супроводжується піснями, віршами. Народні ігри мають оздоровче, освітнє,
виховне значення.
Поглиблюю
та розширюю знання дітей про український національний одяг: жіночий
(сорочка-вишиванка, спідниця, плахта, фартух, пояс, камізелька, вінок зі
стрічками, намисто, хустка), чоловічий (штани-шаровари, сорочка, пояс, жупан,
шапка, бриль). Вчу дітей називати предмети одягу, впізнавати їх за описом,
порівнювати сучасний одяг українців з колишнім.
Знайомлю дітей з українським вишитим рушником. Вчу порівнювати рушники за вишивкою візерунків, знаходити у вишиванках кольори – символи, розповідати про них (червоний – колір калини, яку люблять і шанують на Україні, колір любові; чорний – колір землі – годувальниці, журби; голубий – колір чистого і безхмарного неба; зелений – колір трави, спокою; жовтий – колір колосся, сонця, достатку).
Гурткова робота приносить
велике задоволення дітям, вона вражає своєю загадковістю, чарівністю та
особливістю. Ми з задоволенням спостерігаємо, як діти розвиваються. Творчий
характер такої роботи потребує невимушеної, вільної обстановки на заняттях.
