Якщо дитину спіткала невдача?
Шестирічну дитину Іринку не вибрали на роль Снігуроньки. Дівчинка розплакалася, і вихователі довго не могли заспокоїти її. А коли мама прийшла забирати доньку і побачила, що вона заплакана, то почала втішати: «І що такого хорошого в тій Снігуроньці? Знайшла через що плакати! От в інших проблеми бувають набагато серйознішими за твої, вони ж не плачуть…». Поміркуємо, чи правильно мама вчинила в цій ситуації.
Чому дитина болісно реагує на невдачу?
Кожна дитина прагне, щоб дорослі, особливо батьки, цінували та хвалили
її. Переживання будь-яких невдач для неї є доволі болісними. Їй складно
стримувати образи, тому в разі невдачі вона може плакати, кричати і навіть
поводитися агресивно.
Першою реакцією дитини на ситуацію невдачі є протест. Вона докладала
зусиль, старалася, щоб досягти успіху, тож їй складно змиритися з поразкою.
Як діяти дорослим?
Завдання дорослих у ситуації неуспіху дитини – надати їй змогу проявити
негативні емоції, а потім підтримати її, поспівчувати.
Для дитини, яка переживає невдачу, важливо, щоб дорослі прийняли її
біль і страждання. Тож доцільним буде «промовляння» дорослими образи дитини.
Завдяки цьому вона розуміє, що її почули, визнали її право на помилку та на те,
щоб через цю помилку засмучуватись. Дитина має пережити своє розчарування. Тому
дорослим не слід одразу заспокоювати дитину, сварити чи висміювати її.
Незалежно від результату, варто похвалити дитину за те, що вона старалася,
працювала. Дитина має відчувати, що її люблять і підтримують.
У наведеній ситуації мамі варто було підтримати Оленку, зачекати, поки
дівчинка заспокоїться, і лише потім обережно розпитати в неї про те, що
сталося. З’ясувавши обставини, мамі слід було сказати доньці щось на кшталт:
«Прикро що тебе не обрали на роль Снігуроньки, я теж засмутилася й образилась б
на вихователів. Однак це не означає, що ти не можеш піти на свято і веселитись
з усіма дітьми».
Для того щоб дитина швидше подолала образу, можна запропонувати їй
виразити це почуття на папері. Під час малювання вона має уявити розмір образи,
її колір, форму тощо. Потім малюнок можна порвати на клаптики і викинути або
знищити в будь який інший спосіб.
Отже, оскільки в дитини дошкільного віку ще не сформовані навички
адекватного реагування на поразку, дорослим слід допомагати їй пережити невдачу
– висловлювати свою підтримку, співпереживати, навчати гідно долати ситуацію
неуспіху.
У ситуації невдачі дитини дорослим варто:
- надати їй можливість самостійно розв’язати проблему – дитина має відчувати підтримку дорослих, їхню віру в те що вона обов'язково впорається;
- зачекати, поки мине перше розчарування дитини через невдачу, а потім запропонувати обговорити ситуацію;
- не порівнювати дитину з іншими, успішними дітьми чи тими кого також спіткала невдача;
- заохочувати дитину до аналізування власних емоцій;
- не поспішати втішати дитину – можливо, вона й не збирається страждати.
Ліпше наголосити в тому, що під час гри, змагання, конкурсу всім було
весело та цікаво розповідати дитині про власні поразки, помилки, про
переживання, що їх супроводжували.
Чого не слід робити?
Ніколи не можна висловлювати невіру в дитину. Кожній дитині притаманний
інстинкт виживання. Оскільки вона залежить від батьків, то намагається робити
все, щоб подобатись їм. Дитина стає відображенням ставлення батьків до неї.
Якщо вони не вірять у її здібності, вона це відчуває і зневірюється у своїх
силах. Їй складно досягнути поставленої мети чи виконати навіть просте
завдання, адже дитина заздалегідь упевнена, що в неї нічого не вийде. Тож
батьки мають демонструвати дитині свою віру в її успіх.
У жодному разі не слід налаштовувати дитину лише на перемогу. Іноді
батьки несвідомо сприяють формуванню в дитини комплексу «перемога за будь-яких
умов». Наприклад, під час організованих змагань вони можуть відкрито
показувати, наскільки важливою є перемога дитини. Відповідно, дитина, розуміє,
що вона не може просто взяти участь в грі, позмагатися – їй потрібно
максимально «викластися», щоб здобути перемогу для батьків. Саме тому поразка
перетворюється для дитини на трагедію, яку вона може переживати впродовж тривалого часу. Тож батькам не слід
акцентувати увагу дитини лише на успіху.
